«Методика розвитку
творчих здібностей учнів початкових класів»
Актуальність досвіду, його
практична значимість:
·
забезпечує
умови для розвитку творчої особистості дитини;
·
сприяє
позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні,
самореалізації та самовдосконаленні;
·
забезпечує
особистісно орієнтовану модель навчання;
·
робить
можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку.
«Може, маленька дитина повторює те, що було вже
зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння — плід її власних зусиль,
- вона творець; її розумова діяльність - творчість.»
В. О. Сухомлинський
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному,
економічному та політичному житті України постала проблема радикальної
перебудови у сфері освіти та виховання, метою якої є:
·
формувати
конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до
самореалізації та самовдосконалення.
Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава
стала на шлях втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію і практику. Тому
навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для
самореалізації особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних
задатків, її здатності до свободи, відповідальності й творчості. Розвиток
творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту усіх навчальних предметів
початкової школи, органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити
єдність знань, умінь і навичок учнів та їхніх творчих можливостей.
Розвиток творчих здібностей - це уміння
використовувати знання у нестандартних ситуаціях, розвиток психічних процесів.
Розвиток творчих здібностей включає і розвиток
мислення - уміння узагальнювати, перетворювати знання в гнучкі системи, творчо
аналізувати ситуацію.
Розвивати творчість - означає виховувати у дітей
інтерес до знань, самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише
тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий.
Тому на кожному уроці я ставлю перед собою такі
завдання:
·
запалити в
дитячому серці вогник допитливості;
·
збагачувати
знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;
·
розвивати
різні види пам'яті;
·
розвивати
уяву і фантазію;
·
розвивати
увагу, спостережливість;
·
формувати
мовленнєві вміння, комунікативно - творчі здібності;
·
пробуджувати
інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним,
·
розвивати
творче мислення;
·
навчити
працювати з навчальною і дитячою книгою;
·
виховувати
національну самосвідомість, духовність.
Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до
знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, починаючи вже з першого класу,
- найголовніше завдання, яке я поставила перед собою.
Щоб сформулювати творчі здібності, дитині необхідно
якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів
діяльності, який їй подобається найбільше, а потім - в усіх притаманних учням
видах діяльності (гра, малювання, конструювання, читання та розігрування
сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів, казок, робота з
геометричним матеріалом, експериментування тощо). Формуючи в учнів інтерес до
будь - якого з цих видів діяльності, вдається захопити дитину процесом
творчості.
Серед шляхів розвитку творчих здібностей, пізнавальної
активності, самостійності, самореалізації дітей підкреслюється необхідність
використання у роботі з учнями початкових класів різноманітних завдань -
навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних,
творчих.
Зважаючи на це, вважаю, що розвитку творчих
здібностей сприяють словесні творчі завдання на добір рими, складання початку
чи закінчення вірша; складання казки за малюнком;створення продовження казки,
оповідання; складання чистомовок; використання анаграм, метаграм; словесне
малювання; творчі списування текстів; вилучення зайвого; скоромовки;
Для розвитку творчих здібностей я використовую:
1. Метод гри.
Гра, як основна діяльність дитини у молодшому
шкільному віці, є постійною її супутницею. Гра для дитини - перша можливість
проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. У іграх діти не тільки
відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського,
«Гра дитини - це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і
побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини»,
тобто гра розглядається як творча діяльність, у якій наочно виступає комбінуюча
дія уяви. Тому у своїй роботі використовую розвивальні ігри як засіб навчання і
виховання.
У добукварний період, на уроках навчання грамоти,
використовую такі ігри:
Гра «З яких
звуків складається слово?»
Основна мета цієї гри - навчити дитину вслухатися у
слово, чути звуки, з яких воно складається, і визначати послідовність цих
звуків.
Гра «Заміни
звук».
Вдосконалює фонематичний слух, розвиває уяву, розумові
операції аналізу і синтезу.
На уроках використовую навчальні ігри «Розумові
розминки»:
Гра «Чому так трапилось?» Річка вийшла з берегів і
затопила навколишнє поле.
Гра «Висновок»: Оленка старша за Марійку, а Марійка
старша за Миколку. Хто найстарший? Наймолодший?
2.Використовуючи у роботі інтерактивні методи «Займи позицію»,
«Прес», організовую ігри: «Мікрофон», «Акваріум», «Карусель». Методи
інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково - пізнавальну
діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти.
3.Елементи технології критичного мислення.
Коли дитина приходить до школи, відбувається процес її
адаптації до тих видів і форм діяльності, у яких їй доведеться брати участь у
дорослому житті. І цей процес відбувається за умови комунікативної діяльності.
Тому для розвитку мовленнєвих умінь, розвитку творчого мислення використовую
такі завдання:
«Крісло
автора»
Учні за бажанням сідають у «крісло автора» і
розповідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя,
історію свого імені тощо.
«Опиши
(намалюй) навпаки»
Учитель показує сюжетний малюнок, а групи учнів
описують його, замінюючи основні предмети, їх ознаки, дії, явища на протилежні.
4.
Під час роботи з дітьми керую процесом творчості, спрямовуючи його на
активізацію творчої думки. Тому використовую метод мозкового штурму.
Метод мозкового штурму використовую
тоді, коли діти не мають уявлення про предмет, вони висловлюють свої думки,
обґрунтовують, а вже потім роблять висновок. (Магічний трикутник, квадрат.
Площа. Вимірювання площі.)
5.
Для розвитку
творчих здібностей учнів використовую також стратегію комбінаторних дій:
-таблиці - тренажери;
-гра «Утвори слово» (рис - сир);
6.
Розвиток
творчого мислення неможливий без формування розумових операцій, тому у своїй
роботі використовую такий метод розвитку уяви, як «морфологічний аналіз».
Мета даного методу:
♦ формувати у дітей уміння давати велику кількість
різних відповідей у рамках заданої теми;
♦ створювати умови для оцінки дитиною отриманих ідей;
♦ учити деталізувати найбільш продуктивні.
Необхідно заповнити таблицю. Потім можна вибірково
взяти деякі ознаки і придумати фантастичну тварину.
7.
Метод «Думай
про інше»
Багато винаходів у нашому житті мають «аналоги» у
природі. Літак схожий на птаха, вертоліт - на бабку, підводний човен - на рибу.
Щоб винаходити потрібно бути спостережливим, уміти придумувати на що схожі
різні предмети.
Розумовий розвиток дитини залежить від того, наскільки
вона бере участь у продуктивних видах діяльності. Кожна продуктивна діяльність
передбачає вміння планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а
потім утілювати його в практичній діяльності. Саме участь у продуктивних видах
діяльності я використовую у своїй роботі вже з 1 класу. Залучаю дітей до таких видів
художньої діяльності:
·
зображувальна
діяльність (малювання, ліплення, аплікація);
·
музична
діяльність (сприймання музики, ігри, хороводи);
·
художньо -
мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, створення
власних творів);
·
театралізована
діяльність (інсценізація казок).
У класі було проведено конкурс читців віршів поетів рідного краю, конкурс малюнків
«Зима-чарівниця», «Казковий калейдоскоп», «Портрет мого найкращого друга» та
ін.
Під час вивчення матеріалу проУкраїну на уроках «Я у
світі» оформлено альбом «Найбільші міста України», де учні проявили свою
творчість та фантазію. Усі роботи, що їх готували діти, були оформлені у
нестандартній формі.
З метою
розвитку вміння висловлювати творчо свої думки запровадила у класі один з
елементів методичної системи «Щоденні 5» - «Письмо для себе». У спеціальних
зошитах у довільній формі щодня протягом 20 хвилин діти висловлюють своїдумки
на одну із запропонованих учителем те,наприклад: «Моя мрія», «Який урок я люблю
найбільше і чому», «Що таке справжня дружба» і т.п. Ці зошити діти дуже люблять,
адже можуть довірити їм найсокровенніше, і ніхто їх не перевіряє,можна писати в
них будь-чим. Це свого роду вільне письмо, проте мета такої роботи досить
серйозна і значима – привчати до роздумів,до того,щоб діти відкрито і щиро
висловлювалися.
Залучення до творчої діяльності здійснюю і на уроках
літературного читання. Так під час читання навіть невеличких текстів
пропоную продовжити текст, змінити кінцівку чи зобразити закінчення художніми
засобами.
Виховувати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне
- вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною,
тому що краса, яка не сприймається, - мертва. І якщо люди втратять здатність
відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ.
Враження шкільного дитинства відкладаються у пам’яті
на все життя і впливають на подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті
дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.
Тому
залучаючи дітей до творчості, створюючи постійно «ситуацію успіху», поважаючи
дитину, ми в змозі виховати творчо працюючу особистість.
Опис власного досвіду щодо вивчення проблеми "Шляхи збагачення словникового запасу молодших школярів"
Перед
сучасною початковою школою стоїть завдання сприяти становленню дитини як
неповторної індивідуальності, розвивати її творчий потенціал, прагнення до
самостійної пізнавальної діяльності.
Навчання і виховання в початкових класах
проводжу відповідно до Державних стандартів початкової освіти, навчальної
програми Міністерства освіти і науки України.
Хоч працюю в початковій школі порівняно
недавно (5 років), та за цей час для себе чітко окреслила ті проблеми, над
якими слід працювати поглиблено з метою покращення якості знань, які ми,
вчителі-початківці, повинні дати своїм учням. Серед них - пошук
шляхів збагачення словникового запасу молодших школярів. Адже не є
секретом, що наші діти , на жаль, більше часу проводять біля комп’ютера чи
телевізора, аніж спілкуються із батьками, однолітками. Вони рідко люблять
відверто порозмовляти, на запитання відповідають безбарвним «так», «ні», «не
знаю». А ще мало читають, замінюючи книжку в кращому випадку мультиком. Звідси, на мою думку, і скованість, розгубленість при спілкуванні, а
також орфографічна неграмотність.
І тут не можна недооцінити роль вчителя –
найперше його особистий приклад, його яскраве, емоційне мовлення. Бо ж відомо,
що учні поступово починають наслідувати
свого наставника і в діях, і, безперечно, у висловлюваннях.
Важливою частиною роботи з орфографії в школі є засвоєння списку слів,
вимову і правопис яких учні мають запам’ятати. Написання таких слів переважно
не можна пояснити правилами сучасного правопису, тому що воно склалося
історично (написання и в слові
криниця або е в слові пшениця). До словникових належать деякі прислівники,
числівники, а також слова іншомовного походження (аеродром, метро, телефон тощо).
Виховання любові до рідного слова,
вироблення твердих практичних умінь і навичок – складна і відповідальна справа.
Не можна просто завчити правопис слова. Дитина лише тоді запам’ятовує
орфограму, коли слово отримає певне емоційне забарвлення.
На
уроках української мови під час ознайомлення зі словниковими словами я
намагаюся використовувати елементи етимологічного аналізу – ефективного прийому
збагачення словника молодших школярів, який може стати важливим способом
пояснення значення та правопису слів.
Історія
методики, педагогічна практика та розкриття особливостей етимологічного аналізу
свідчать про значення цього методичного прийому як засобу навчання орфографії.
Знайомство молодших школярів з етимологією слів не тільки позитивно впливає на
їх грамотність, а й розширює кругозір, викликає інтерес до слова, рідної мови,
розвиває творчу уяву, залучає до конкретних історичних фактів культури
мовлення, навчає працювати зі словником.
Від мене як учителя звертання до етимології
слів вимагає ретельної кропіткої роботи, ознайомлення з довідковими
посібниками, словниками.
Цікавою є робота над мотивуванням
етимології слів – звичайно, якщо це можливо. Наприклад, записую на дошці : юннат – це юний натураліст і пропоную дітям подумати, як утворилося
слово юннат і чому воно пишеться з -нн- .
У 3-4 класах вважаю
доцільним використання такого нестандартного прийому роботи над правописом
словникових слів як какографія.
Какографія
(з гр. kakos – поганий, дурний,
grapho - пишу) – антонім до
орфографії – навмисно помилкові написання та пов’язані з ними вправи. Їх
використовую на уроках з метою пошуку та виправлення помилок: навмисно допускаю
помилки, а дітей прошу виправити їх або підказати, як мені виправитися, знайти
вихід із тієї чи іншої ситуації. Тут слід зазначити , що методика запровадження
в навчальний процес какографічних вправ розроблена недостатньо. Необхідно брати
до уваги те, що у свідомості молодших школярів зоровий образ слова має
відтворитися, а тільки потім закріпитися на асоціативному рівні. Це дуже
важливо й потребує тривалого часу, а з боку педагога – терпіння.
На те, що не можна бездумно підходити до
питання запровадження какографічних вправ, вказував ще К.Ушинський:
«Застосовувати цей прийом лише на певних етапах навчання психологічно доцільно
саме тому, що він передбачає попереднє створення для учня можливості критичного
ставлення до помилок у тексті на основі вивчених правил.»
У 3-4 класах проводжу роботу над вивчення
нових словникових слів. Слова, які вже запам’ятали в 1-2 класах, систематично
повторюються. У зв’язку з цим, часто практикую словникові диктанти «Хто більше
запам’ятає?» (за методикою Л. Федоренко).
Приклад проведення словникового диктанту.
Учитель вимовляє один раз і більше не повторює
ланцюжок, наприклад, із трьох слів. Діти записують те, що запам’ятали. Учитель
читає новий ланцюжок із трьох слів. Діти знову записують те, що запам’ятали.
Так відбувається кілька разів, аж поки буде записано кількість слів,
рекомендовану для словникового диктанту. Після цього школярі працюють
самостійно: підраховують і записують на полях кількість слів. Наступний етап –
робота в парах. Учні обмінюються зошитами, перевіряють правильність написання словникових
слів один у одного й намагаються оцінити записи свого сусіда за допомогою
піктограм.
Згідно з методикою, такі диктанти впроваджую
у практику, починаючи ланцюжком із трьох слів. Згодом кількість слів ланцюжка
збільшується.
Таким чином, учні набувають навичок
самоконтролю і взаємоконтролю. А організована так робота дає значні результати:
покращується орфографічна грамотність, збільшується швидкість письма,
розвивається зосередженість, увага.
На мою думку, значно збагачується
словниковий запас школярів під час вивчення прислів’їв та приказок, а також
фразеологізмів. Завдяки прислів’ям та приказкам у дитини формуються погляди на
етику, історію, мораль, природу. Крім того,вони приваблюють молодших школярів
яскравою грою слів, співзвуччям, ритмікою.
Програмою початкового курсу української мови не передбачено вивчення фразеологізмів.
Однак, я вважаю, що учні 3-4 класів уже спроможні зрозуміти їх значення і, за
потреби,використовувати у власних висловлюваннях.
Як приклад до вищесказаного наведу фрагмент
уроку, на якому діти опрацьовують слово «криниця».
1. Учитель читає прислів’я: «До доброї криниці стежка утоптана».
2. Діти висловлюють свої думки щодо змісту
вислову. (Чому й коли так говорять?)
3. Педагог запитує: «До чого утоптали
стежку?» (До криниці.)
4. Учитель повідомляє:
«Сьогодні на уроці будемо працювати над правильною вимовою та правописом слова криниця. Послухайте,як я вимовляю це
слово: криниця. Повторіть, будь ласка, хором. (Діти хором вимовляють слово.) Тепер окремо дівчатка й хлопчики».
5. Учні працюють у групах – з’ясовують лексичне
значення слова криниця. Діти разом з
учителем вислуховують представника кожної групи. Класовод вказує на місце
орфограми в даному слові.
6. Школярі записують слово в зошити (або
індивідуальні словнички), обов’язково підкреслюючи орфограму.
Нетрадиційні завдання щодо словникових слів
можна використовувати,інтегруючи мовні знання школярів зі знаннями з інших
дисциплін, наприклад, із математики,
природознавства, музики – загалом вивчення кожного предмету несе в собі великий
потенціал для збагачення словника дітей.
Так, на підсумковому уроці з математики у 4
класі «Перша гривня»,учні поповнили свій словник фінансовими термінами,
пояснюючи їх, а на уроці громадянської освіти пояснювали прислів’я та дізнавались
про значення слова чесноти.
Однією з найважливіших умов успішного
навчання молодших школярів є вдало організоване оточення, тобто класна кімната,
кабінет. Адже об’єктивні зовнішні умови створюють відповідну ауру, впливають на
самопочуття, активність та працездатність учнів.
Обладнуючи
сучасний клас для роботи, варто зробити все можливе, щоб там було зручно
працювати, затишно відпочивати, просто і щасливо рости. Адже в цій кімнаті
дітям доведеться жити чотири роки. І не просто жити, а здобувати знання,
утверджуватися в колективі, формувати свою особистість.
Квіти на підвіконні – це невід'ємна частина
шкільного довкілля. Діти вміють за ними доглядати: і листочки помиють, і словом
підбадьорять рослинку, щоб краще зростала.
Нові відкриття поки ще попереду, а мої
першачки вивчають букви і цифри. Тут вже не обійтись без набірних полотен,
магнітної дошки, каси букв і цифр. Усе це не лише на уроках потрібне –
знадобиться і на перервах. Каса букв і цифр завжди у розпорядженні учнів. Якщо
не тільки бачиш, чуєш, а ще й у руках букву тримаєш, будуєш слово на дошці, на
магнітах чи просто на лавці викладаєш букви в рядок та читаєш, що вийшло, - це
вже справді навчання. Залучаються до роботи всі види сприйняття: слух, зір,
дотик. Тактильна пам'ять для шестирічок має велике значення.
Потрібен у класі й куточок гігієни, де
можна і чубчик перед дзеркалом
поправити, і щіткою одяг почистити, і з порадами королеви Чистоти ознайомитись.
Кабінет початкових класів можна впізнати
за наявністю іграшок. Вони стають у пригоді для створення ігрових ситуацій на
уроках.
Якщо на уроках діти розкриваються як
інтелектуальні особистості, то в позакласних заходах їм надається можливість
розкритися творчо.
А
це є не менш важливим у формуванні дитини як особистості. В цьому плані мені
видався цікавим досвід виховної роботи вчителів Прохідської ЗОШ І ст. М.С.
Оласюк, А.П. Іванісік, Н. Красоткіної -
вчителя Луцької ЗОШ № 11, а також вчителів гімназії № 178 м. Києва О.Петраускас та
Н.Фурто.
Як учитель завжди ставлю до себе високі
вимоги, адже пам’ятаю древню мудрість: «Учень – це не посудина, яку потрібно
заповнити, учень – факел, який треба запалити.»
Немає коментарів:
Дописати коментар